Твори Кароля Шимановського в Україні почали публічно виконуватись у 1900-х роках. За життя композитора вони прозвучали в концертах у Єлисаветграді, Києві, Львові, Одесі, Умані, Харкові, можливо, і в інших містах. Є дані про кілька десятків прижиттєвих концертів з музикою автора «Міфів» в Україні, серед них п’ять авторських концертів композитора у Львові. У багатьох концертах взяв участь сам К. Шимановський як піаніст – соліст і ансамбліст.

Початок публічному виконанню творів К. Шимановського в Україні поклали Генріх та Наталя Нейгаузи – перші виконавці фортепіанних композицій Кароля в Європі, у Варшаві та Берліні. Генріх – був першим виконавцем Варіацій на польську народну тему ор. 10 (Варшава, 6.02 і 9.02.1906), Етюду b-moll №3 ор. 4 (Варшава, 6.02 і 9.02.1906; Берлін, 30.03.1906), присвяченої йому Фантазії ор. 14 і однієї з Прелюдій ор. 1 (Варшава, 9.02.1906), а також кількох Прелюдій ор. 1 (Берлін, 30.03.1906). Наталя Нейгауз заграла прем’єру Першої сонати для фортепіано ор. 8 (Варшава, 19.04.1907). Дуже ймовірно, що ці твори, принаймні окремі з них, вони не лише приватно, а й публічно грали в своєму рідному місті – Єлисаветграді. Однак з періоду 1900-х рр. документально підтвердженим є поки що лише один факт: сольного концерту Наталі Нейгауз 1 жовтня 1907 року, в якому прозвучав присвячений їй Етюд b-moll №3 ор. 4 К. Шимановського. Виступ пройшов у залі єлисаветградського Громадського зібрання, де свого часу грали Г. Венявський, М. Мусоргський, М. Лисенко та ін.

20 березня 1908 р. у Львові відбулося прем’єрне виконання щойно написаної пісні «Пентезілея» ор. 18 для сопрано й оркестру на вечері, присвяченому пам’яті Ст. Виспянського. Диригував Мечислав Солтис, співала сестра композитора Станіслава Корвін-Шимановська.

Взимку 1911 р. відбулися 4 концерти Арт. Рубінштейна (1886–1982) в Києві. В залі Купецького зібрання (тепер – Колонний зал ім. М. В. Лисенка Київської філармонії) піаніст виконав Варіації b-moll ор. 3 К. Шимановського.

У Львові 25 березня 1912 р. з величезним успіхом відбувся перший авторський концерт композитора, за участю автора, С. Корвін-Шимановської та Арт. Рубінштейна. Його програма складалася з творів для фортепіано – Другої сонати ор. 21, Варіацій h-moll ор. 3, Прелюдії і фуґи, вибраних  Прелюдій ор. 1 та  Етюдів ор. 4, а також пісні «Лебідь» на вірші Вацлава Берента ор. 7 і окремих номерів із циклів Шість пісень на вірші Казімєжа Тетмайєра ор. 2, Шість пісень на  вірші  Тадеуша Міціньського ор. 20, «Барвисті пісні» ор. 22 та «Любовні пісні Гафіза» ор. 24.

Наступним було виконання 9 березня 1913 р. Генр. Нейгаузом в Єлисаветграді Другої сонати для фортепіано ор. 21, присвяченої Наталії Давидовій.

27 жовтня 1914 р. в Києві симфонічним оркестром під диригуванням Ґжеґожа Фітельберга була виконана Концертна увертюра ор. 12.

5 квітня 1915 р., відбувся сольний концерт Павла Коханьського у залі Купецького зібрання. Перше відділення складалося з творів кількох композиторів (від Баха до Венявського), партію фортепіано виконував Юзеф Ярошиньський. У другому відділенні прозвучали всі наявні на той час скрипкові композиції К. Шимановського – Соната для скрипки і фортепіано ор. 9, Романс ор. 23 й написане в Зарудді за кілька днів перед концертом «Джерело Аретузи» (перша п’єса з майбутнього циклу «Міфи»). Партію фортепіано виконував автор.

10 травня 1915 р. К. Шимановський взяв участь у добродійному концерті у фонд Товариства допомоги жертвам війни в Умані, на якому вдруге після квітневої київської прем’єри прозвучало написане у березні в Зарудді «Джерело Аретузи» у виконанні Павла Коханьського й автора.

У лютому 1916 р. композитор взяв участь у двох благодійних концертах у фонд Товариства допомоги жертвам війни. Програма одного з них, що відбувся 11/24 лютого 1916 р. на сцені Польського театру в Києві, включала 8 пісень К. Шимановського з акомпанементом автора.

2 благодійні концерти за участю К. Шимановського відбулися в Єлисаветграді у період різдв’яно-новорічних свят 1917–1918 рр. 30 грудня 1917 та 13 січня 1918 року. В них з участю автора прозвучали Соната ор. 9 і Романс ор. 23 для скрипки і фортепіано (скрипка – В. Гольдфельд), два солоспіви: «Лебідь» ор. 7 та «Сумна весна» з циклу «Любовні пісні Гафіза» ор. 24 (співала А. Ф. Бернштейн), а також дві фортепіанні п’єси у виконанні Наталії Нейгауз (Прелюдія і Етюд).

25 квітня 1918 р. в Єлисаветграді відбувся концерт К. Шимановського і В. Гольдфельда, в якому вперше прозвучали Транскрипції двох каприсів Паганіні з ор. 40, а також дві Прелюдії з ор. 1, Етюд еs-moll (ор. 4, №1), Менует з сонати №1 ор. 8, Соната для скрипки з фортепіано ор. 9, Сарабанда з Сонати ор. 21 і Фуга, два Етюди з ор. 33, «Серенада Дон Жуана» з «Масок» ор. 34. У повторному концерті 16 червня 1918 року серед іншого мали прозвучати всі три Транскрипції каприсів Паганіні ор. 40.

14 вересня (н. ст.) 1918 р. Генр. Нейгауз здійснив прем’єру Третьої фортепіанної сонати ор. 36, присвяченої О. Зілоті, в Єлисаветграді, а 1919 р. в Києві. У цей час у Києві скрипкові твори К. Шимановського виконував Павло Коханьський, в т. ч.ту дуетах з Олександром Дубянським (влітку–восени 1919 р.) і Генр. Нейгаузом (1919–1920). Останній грав у Києві, до свого від’їзду до Москви у 1921 р., цілі програми з творів троюрідного брата (до репертуару піаніста входили окремі Прелюдії ор. 1 та Етюди ор. 4, обидва цикли варіацій ор. 3 і ор. 10, присвячена йому Фантазія ор. 14, Друга фортепіанна соната ор. 21, «Маски» ор. 34 та ін.). Окремі твори піаніст виконував у 1920 р. в Єлисаветграді.

Павло (Павел) Коханьський також продовжив пропагування музики К. Шимановського. Вже 17 березня 1920 р., через неповні три місяці після переїзду композитора з України до Польщі, в залі ПМТ у Львові, який незадовго перед тим став частиною відродженої в 1918 р. Речі Посполитої, відбувся камерний концерт, де П. Коханьський заграв скрипкові Сонату ор. 9, цикл «Міфи» ор. 30,  Ноктюрн і Тарантеллу ор. 28 та транскрипції каприсів Нікколо Паґаніні ор. 40 D-dur i a-moll, а С. Корвін-Шимановська заспівала по дві пісні з вокальних циклів брата – «Любовних пісень Гафіза» ор. 24, «Барвистих пісень» ор. 22, «Пісень божевільного муедзина» на вірші Я. Івашкевича ор. 42 та П’яти пісень на вірші німецьких поетів ор. 13. Партію фортепіано протягом усього концерту виконував автор.

17 січня 1922 р. у Львові відбулася прем’єра написаного в Єлисаветграді циклу «Пісні божевільного муедзина» на сл. Я. Івашкевича, ор. 42 (С. Корвін-Шимановська і Едвард Штайнбергер).

Третій і четвертий, цілком присвячені пісням (з однаковою програмою), авторські концерти К. Шимановського відбулися у Львові 11 грудня 1923 р. та 25 січня 1924 р., п’ятий, скрипково-пісенний – 2 грудня 1927 р. В усіх трьох концертах композитор виступив як акомпаніатор з сестрою Станіславою та, в 1927 р., зі скрипалькою Іреною Дубіскою. У концерті 11 грудня вдруге після Парижу відбулося виконання циклу «Слопєвнє» ор. 46-біс, на слова Ю. Тувіма.

Останній, шостий авторський концерт у Львові перевершив попередні за масштабом. Програма концерту, що відбувся 3 лютого 1928 р., включала Концертну увертюру, op. 12, Третю симфонію для голосу мішаного хору та оркестру «Пісня ночі» на вірші персидського поета ХІІ ст. Джалалуддіна Румі ор. 27 (перше виконання з хором) і оркестрову версію Другого зошита вокального циклу «Любовні пісні Гафіза» ор. 26. Диригував  А. Солтис, співала, як завжди, С. Корвін-Шимановська.

Під керівництвом А. Солтиса роком раніше, 23 лютого 1927 р., у Львові вперше прозвучав Перший концерт для скрипки з оркестром, ор. 35, а 16 травня 1930 р. – також уперше Кантата «Stabat Mater» ор. 53. Cправжнім тріумфом К. Шимановського стало присвоєння ще за життя, 1931 р., його імені вищому музичному закладові – Львівському музичному інститутові, що змінив назву на Львівську музичну консерваторію ім. Кароля Шимановського. Останній прижиттєвий концерт у Львові за участі автора в якості виконавця сольної партії «Концертної симфонії» №4 для оркестру і фортепіано, ор. 60 відбувся 5 листопада 1932р.

Скрипаль Елеазар (Едгар) Ортенберг, уродженець Одеси, учень Н. Бліндера, 19.10.1924 в дуеті з Е. Зільберберг-Купник, ученицею А. Єсипової, виконав в Одесі Сонату ор. 9 К. Шимановського.

У 1924 р. молодий Натан Мільштейн грав Ноктюрн і Тарантелу ор. 28 К. Шимановського у дуетах з Володимиром Горовіцем в Харкові та Регіною Горовіц у Києві. 1925 р. у Харкові цей самий твір виконував провідний скрипаль СРСР першої половини 1920-х рр., а в подальшому вчитель Ісака Стерна Наум Бліндер (1889–1965).

18 лютого 1934 р. у Харкові – на той час столиці Радянської України, а 24 і 28 лютого в Києві під час короткотривалого потепління загалом ворожих у міжвоєнний період польсько-радянських стосунків, без участі К. Шимановського відбулися симфонічні концерти під батутою Ґж. Фітельберга, де виконувалися Четверта симфонія ор. 60 (соліст – ленінградський піаніст Олександр Каменський); у Харкові прозвучав і концертовий варіант балету «Гарнасі».

Через кілька десятиліть, у 1962 році, інтерес в Україні до музики К. Шимановського відродили київський диригент Ігор Блажков (нар. 1936) та його дружина, музикознавець Галина Мокрієва (1936–1968). Тоді в Київській консерваторії відбулися перша в Україні наукова конференція, присвячена 25-річчю з дня смерті композитора, та серія монографічних концертів, де прозвучала низка симфонічних і камерних творів. Виконувалися: Друга симфонія B-dur, op. 19, Балет-пантоміма «Мандрагора», ор. 43, Концерт для скрипки з оркестром № 1, ор. 35 (соліст – Г. Гіносян), два танці з балету «Гарнасі», ор. 55 (Редик, Гуральський танець), чотири мазурки з циклу Двадцять мазурок ор. 50, вісім етюдів з циклу Дванадцять етюдів, ор. 33, Друга соната, ор. 21 (всі – для фортепіано); «Міфи» (№ 1, 2), ор. 30, Соната, ор. 9, Ноктюрн і тарантела, ор. 28 (всі – для скрипки з фортепіано; пісні «Лебідь», ор. 7, «Призначення», ор. 22, № 5, «Єдиний лік» і «Сумна весна», ор. 24, № 2, 6, «Моє серце», ор. 41, № 1, «Заіржи, коню» та «Всі приїхали», ор. 58, № 9, 12 (Виконавці: викладачі, аспіранти та студенти консерваторії К. Шамаєва, О. Вітовський, В. Непопалов, Л. Божко, М. Стецюк, С. Федосова, Р. Голубєва, В. Титков, Н. Мінчин, Т. Яковенко, В. Морозов, Л. Лєвіна, Н. Малієнко, В. Міксон). 

У тому ж, 1962 році в Кіровограді було влаштовано виставку архівних документів, організовано ювілейний вечір-концерт до 80-річчя від дня народження К. Шимановського, в якому прозвучали Мазурка й Краков’як К. Шимановського з Чотирьох польських танців для фортепіано.

Починаючи з 1950-х років, скрипкові, фортепіанні й вокальні твори К. Шимановського увійшли до репертуару українських виконавців. Скрипкові твори грали Давид Ойстрах і його учні Ольга Пархоменко та Богодар Которович, щоправда точних дат і місць їхніх виступів з творами К. Шимановського в Україні на разі не встановлено.

16 вересня 1982 р. в рамках Року композитора, проголошеного ЮНЕСКО, Другу фортепіанну сонату К. Шимановського в Київській філармонії виконав уродженець Житомира Святослав Ріхтер, який, як вже зазначалося, перейняв виконавський інтерес до творчості К. Шимановського від свого вчителя Генр. Нейгауза. 13 й 14 жовтня пройшли концерти за участю Великого симфонічного оркестру Польського Радіо і Телебачення (диригент Б. Мадей, солісти К. Данчовська (скрипка), Т. Жмудзiньський (фортепіано), К. Якович (скрипка). Прозвучали дві симфонії (№ 2 і № 4), Концертна увертюра, op. 12, обидва скрипкові концерти, Ноктюрн і Тарантела для скрипки і фортепіано, ор. 28 в перекладенні для симфонічного оркестру Ґ. Фітельберґа.

У листопаді 1982 року відбувся концерт до 100-річчя з дня народження композитора, організований Спілкою композиторів України. Прозвучали: Фантазія для фортепіано, ор. 14, «Міфи» для скрипки і фортепіано, ор. 30, Три колискові з ор. 48 в аранжуванні для скрипки і фортепіано П. Коханьського, Курпівські пісні для голосу і фортепіано, ор. 58, «Слопєвнє» («Солоспівне) ор. – П’ять пісень для голосу та камерного ансамблю на вірші Ю. Тувіма (український переклад Р. Лубківського та Я. Верещагіна) та пісня «Лебідь», ор.7 в аранжуванні партії фортепіано для камерного ансамблю, яке здійснив київський композитор Ярослав Верещагін. Виконавцями виступили: піаністи Валерій Матюхін, Інна Порошина, скрипаль Кирило Стеценко, співаки Елла Акритова, Клавдія Радченко, Валерій Буймійстер, Камерний ансамбль солістів Спілки композиторів України; диригував Шавлег Шилакадзе (Грузія). Автор цієї статті виголосив вступне слово. Крім творів К. Шимановського було виконанно твір-посвяту «Каролю Шимановському» Є. Милки (п’єса для фортепіано).

У 1985 р. було відкрито Кімнату-музей К. Шимановського при Кіровоградському музичному училищі (з 1991 – міський Музей музичної культури ім. К. Шимановського). З цієї нагоди прозвучали дві Прелюдії, ор. 1, Варіації, ор. 3, Етюд № 3, ор. 4, Фантазія ор. 14, «Маски» ор. 34, «Навзікая» з циклу «Метопи», ор. 29, вісім мазурок з ор. 50, окремі пісні з ор. 8, 20 та 58, «Джерело Аретузи» з циклу «Міфи», ор. 30, «Пісня Роксани» з опери «Король Роґер» ор. 46 і «Танець Гарнасів» в обробці для скрипки з фортепіано П. Коханьського у виконанні примадонни Краківської опери Ядвіґи Романьської-Ґабрись, піаністів Марії Корецької-Сошковської, Збіґнєва Єжевського (Польща), Людмили  Леонтьєвої, Любові Потапової (Росія), скрипальки Марії Барановської (Польща), М. К. Терентьєвої, О. Кобилько (Кіровоград).

Дещо пізніше, у 1990–2000-х рр. у Кіровограді було започатковано Музичний фестиваль імені Кароля Шимановського (засновник і художній керівник – О. Полячок). Саме на цьому фестивалі відбулося перше виконання в Україні як циклу Шести курпівських пісень для мішаного хору a’capella Шимановського (Кіровоградський міський камерний хор, диригент Ю. Любович, 3.10.2012). У рамках фестивалю, а також Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Нейгаузівські музичні зустрічі» прозвучали більшість фортепіанних, чимало вокальних творів композитора, обидва струнні квартети (київський колектив «Cordes», 2015–2016 рр.), а також «Концертна симфонія» № 4 для оркестру і фортепіано, ор. 60 (Симфонічний оркестр Кіровоградського музичного училища, соліст Йожеф Ермінь).

Не так музику, як ім’я автора «Гарнасів» популяризував міжнародний фестиваль камерної музики «SZYMANOWSKI QUARTET та друзі», започаткований у Львові в 2008 р.  У рамках фестивалю виконувалися Соната для скрипки з фортепіано, ор. 9, а дещо раніше, під час «Контрастів» – іншого львівського фестивалю – «Квартет Шимановського» (“Szymanowski Quartet”), членами якого є поляки й українці, виконали транскрипцію Ноктюрну і Тарантели ор. 28, здійснену Мирославом Скориком (2006).

Починаючи з 1993 р., твори К. Шимановського періодично виконувалися в рамках двох провідних міжнародних музичних фестивалів: «Київ Музик Фест» (започаткований 1990 р.) і «Контрасти» (започаткований 1995 р.). Так, на IV «Київ Музик Фесті» 8 жовтня 1993 р. польський «Вілянув» зіграв Квартет № 2, ор. 56 К. Шимановського поряд з квартетами С. Монюшка і Ґ. Бацевич в програмі, складеній виключно з творів польської музики. На VІІ «Київ Музик Фесті» у 1996 р., в день народження композитора 3 жовтня Державний ансамбль солістів України “Київська камерата” (диригент – Валерій Матюхін) та Людмила Войнаровська (сопрано) виконали цикл “Солоспівне” ор. (вдруге після 1982 р.) У концерті до 115-річчя від дня народження К. Шимановського 3 жовтня 1997 р. в рамках VIII-го «Київ Музик Фесту» в Колонному залі Національної філармонії України прозвучав, вперше після 1982 р., Концерт для скрипки з оркестром № 2, ор. 61 у виконанні киянина Германа Сафонова (учня О. Горохова) і Симфонічного оркестру Національної філармонії України під диригуванням Януша Повольного (Польща). Оркестр виконав також Етюд b-mоll, ор. 4 в перекладенні для оркестру Ґж. Фітельберга. Через 10 років, з нагоди 125-річчя від дня народження К. Шимановського у рамках XVIII-го «Київ Музик Фесту» (4 жовтня) та ХІІІ-х «Контрастів» (6 жовтня) в київському та львівському філармонійних залах відбулися виступи польського квартету «Вілянув» з виконанням Квартету № 2, ор. 56. Той самий твір зіграв на ХІХ-му «Київ Музик Фесті» київський колектив «Post Scriptum» (Київ, 2.10.2008).

Окрім виступу квартету «Вілянув» у 2007 р., музика К. Шимановського звучала на львівських «Контрастах» протягом 1999–2012 рр. 8 разів. Нижче буде сказано про камерні й симфонічні концерти, а найбільш масштабною подією стало перше після 1930-х рр. виконання кантати «Stabat mater» Кароля Шимановського в якості фіналу XVII «Контрастів-2011» у Концертному залі ім. С. Людкевича Львівської обласної філармонії. Її представили музиканти з камерного оркестру «Віртуози Львова» (художній керівник – Сергій Бурко), молодіжного симфонічного оркестру «INSO-Львів» (художній керівник – Мирослав Скорик) і хору «Глорія» (художній керівник – Володимир Сивохіп), солісти Анна Карасіньська та Ева Марцінєц з Польщі і львів’янин Володимир Рибчук. Диригував Станіслав Веляник (Польща).

2005 та 2011 р. в Національній опері України відбулися ініційовані Польським інститутом в Києві концертні виконання опери «Король Роґер» за участі польських і українських солістів і колективів: у 2005 р. хору та оркестру Великого театру – національної опери в Варшаві, дитячого хору Чоловічої капели ім. Л. Ревуцького (диригував Я. Каспшик), у 2011 р. оркестру Національної опери України, Національної заслуженої академічної капели України «Думка». Виконання «Короля Роґера», як і серія інших виконань творів К. Шимановського 2011 р. стало можливим у рамках заходів, проведених в Україні Польським інститутом у Києві з нагоди Головування Польщі у Раді ЄС (ця серія склала свого роду підпрограму «Кароль Шимановський»).

Симфонічні твори К. Шимановського звучали в Україні нечасто. Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України (художній керівник і диригент В. Сіренко) у 2001 році в концерті, присвяченому виключно К. Шимановському, виконав його Концертну увертюру, ор. 12 (вперше після 1982 р.) та Перший концерт для скрипки з оркестром, ор. 31 (соліст О. Семчук). Наступний монографічний симфонічний концерт у Києві відбувся рівно через 10 років – 19 листопада 2011 р., коли той самий оркестр під управлінням Р. Реваковича виконав Концертну увертюру, ор. 12, Симфонію № 4 «Концертну», op. 60 (соліст Я. К. Броя), балет «Гарнасі», ор. 55 (за участю Національної заслуженої академічної капели України "ДУМКА"). Частини балету «Гарнасі» (концертне виконання за участю Національного симфонічного оркестру Польського Радіо і Телебачення та «Думки», диригував В. Міхневський) виконувались в Києві й раніше – 30 березня 2004 року в концерті з нагоди урочистого відкриття Року Польщі в Україні.

Симфонія № 4 «Концертна» вперше після 1934 і 1982 р. прозвучала в Україні лише 12 квітня 2005 р. Це сталося у Львові в рамках XI-го фестивалю «Контрасти» за участю Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України під диригуванням В. Сіренка і соліста Й. Ерміня. 3 і 4 жовтня 2008 р. твір прозвучав на XIV-х «Контрастах» у Львові та Вінниці у виконанні Симфонічного оркестру Лодзької філармонії ім. Артура Рубінштейна (диригент В. Міхнєвський, Польща), солістка О. Рапіта (Україна). 2011 року «Концертна симфонія» знову виконувалася у Львові, цього разу Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії під батутою Дениса Прощаєва, соліст – польський піаніст Павел Ковальський (3 липня, за підтримки Генерального консульства РП у Львові), та двічі – в Києві; окрім згадуваного вже монографічного концерту 19 листопада, свою інтерпретацію твору 27 жовтня представили піаніст Петер Яблонський (Швеція) з I, CULTURE Orchestra (диригент – П. Котля).

Перший скрипковий концерт після згаданих вище виконань 1962, 1982, 1997 і 2001 рр. відразу тричі прозвучав в Україні у 2011 р.: у київському монографічному концерті 19 листопада, в Концертному залі ім. С. Людкевича Львівської обласної філармонії у виконанні Мирослави Которович з Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії під батутою Даріуша Мікульського (4 березня, під патронатом Почесного консульства Республіки Польща в Україні) та у Великому залі Національної музичної академії України іменіт П. І. Чайковського в інтерпретації Аґати Шимчевської і Симфонічного оркестру Балтійської Філармонії у Ґданську під диригуванням К. Бумана (Німеччина) (15 вересня). 10 грудня 2015 р. Концерт знову прозвучав у Львові у виконанні Олега Криси та Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою Тараса Криси в рамках проекту Львівської філармонії і Олега Криси «Історія скрипкового концерту».

Наприкінці 1990-х – на поч. 2000-х років київський дует у складі скрипаля О. Семчука (від 2002 р. мешкає в Італії) і піаністки Г. Середенко виконав у серії концертів в кількох містах України (Київ, Вінниця, Чернігів, Кіровоград) і 2001 р. видав на компакт-диску більшість скрипкових творів польського митця. Видання диску стало можливим завдяки допомозі Польського інституту в Києві.

Ця установа майже від самого моменту створення у 1999 р. долучилася до промоції музики К. Шимановського в Україні. За підтримки Польського Інституту у 2001 р. піаніст Й. Ермінь  виконав цикл «Маски» ор. 34 в Кіровограді (двома роками раніше він презентував цей твір, а також П’ять мазурок з ор. 50 на п’ятих «Контрастах»), у 2002 р., дует з О. Пасічник – Й. Ермінь  виконав окремі Курпівські пісні ор. 58 у Львові (VIII фестиваль «Контрасти», Концертний зал Філармонії, 14 жовтня) та Києві (Колонний зал ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України, 25 жовтня); у 2007–2015 рр. в Україні грали, окрім вже згаданих квартетів «Вілянув» і «Post Scriptum», польські піаністи, які включали до своїх програм твори К. Шимановського: Януш Олейнічак (Київ, 13,10.2007: «Серенада Дон Жуана» з «Масок» ор. 34, Мазурки № 1 i 2 з op. 50), Алєксандра Сьвіґут (Львів, 23.02.2008: «Блазень Тантріс» з «Масок» ор. 34, Варіації b-moll ор. 3), Марек Мізера (Вінниця, Хмільник, Бар, в рамках VII Міжнародного фестивалю класичної музики ім. П. І. Чайковського та Н. Ф. фон Мекк, 18–20.05.2009: «Серенада Дон Жуана» з «Масок» ор. 34), Ельжбєта Стернліхт (Львів, ХVII фестиваль «Контрасти», 6.10.2011: 3 Мазурки з ор. 50), Пйотр Шиховський (Харків, Донецьк, Київ, 21, 24, 25.03.2012: «Серенада Дон Жуана» з «Масок» ор. 34), Кароль Радзівонович (Львів, у рамках ІІІ Міжнародного фестивалю «Відкриваємо Падеревського», 5.11.2014) і камералісти: польські – Алєксандра Кульс (скрипка), Міхал Бруліньскі (фортепіано) (Львів, 21.03.2010: Ноктюрн і Тарантела ор. 28) та українські – Соня Сульдіна (скрипка), Олег Безбородько (фортепіано) (Київ, ХІХ фестиваль «Київ Музик Фест», 2.10.2008: цикл «Міфи» ор. 30); С. Сульдіна і Богдан Кривопуст (Київ, 29.05.2012, в рамках фестивалю «Музичні прем'єри сезону»: Соната, ор. 9, «Міфи», ор. 30) та ін.

Польським Інститутом були підтримані також монографічні камерні програми з творів К. Шимановського. Це – «Посвята Каролю Шимановському» (Кіровоград, 28.11.2010) і Концерт скрипкових творів К. Шимановського. У першій програмі були представлені цикли "Метопи" ор. 29, «Маски» ор. 34 та Друга соната ор. 21 для фортепіано (Джонатан Павелл, Велика Британія), цикл «Міфи» ор. 30 (С. Сульдіна і  Дж. Павелл), Струнний квартет № 2, ор. 56 у виконанні «Post Scriptum» (С. Сульдіна – 1-ша скрипка, Віктор Іванов – 2-га скрипка, Костянтин Кулеба – альт, Дмитро Глущенко – віолончель). Друга програма, яка складалася з практично усіх камерних творів композитора для скрипки і фортепіано (Соната, ор. 9, Романс, op. 23, Ноктюрн і Тарантелла, ор. 28, Цикл «Міфи», ор. 30,  Три каприси Паґаніні, ор. 40, перекладення Танцю з балету «Гарнасі»), була виконана понад 5 разів: у Львові, Дрогобичі, Тернополі (1, 4 та 8.07.2011), Тимошівці й Кіровограді (29 і 30.11.2011). Підготували програму львів’яни Л. Футорська (скрипка), І. Пахота та М. Гумецька (фортепіано). Виконання в містах Західної України відбулися в рамках «Днів музики Кароля Шимановського», організованими Генеральним Консульством РП у Львові з нагоди початку Президентства Польщі в Раді ЄС. Іншою складовою «Днів» став згадуваний вище концерт Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою Дениса Прощаєва, в якому за участю соліста Павла Ковальського (Польща) у Львові прозвучала «Концертна симфонія» op. 60 (3 липня 2011 р.).

Того ж, 2011 року, Лідія Футорська й Іван Пахотa за участі колег і підтримки Генерального Консульства РП у Львові створили ще одну цікаву програму, поєднавши твори К. Шимановського та Бориса Лятошинського. 22 листопада у львівському філармонійному залі прозвучали Три каприси Паганіні ор. 40 для скрипки і фортепіано, Танець з балету "Харнасі" для скрипки і фортепіано, "Міфи" ор. 30 для скрипки і фортепіано та "Український квінтет" ор. 42 для фортепіано, двох скрипок, альта і віолончелі Б. Лятошинського. 24 лютого 2012 р. програму почули і мешканці Дрогобича, а 2013 року музиканти видали запис програми на CD-диску на студії «Zhyvyi zvuk-Rekords».

У рамках цієї статті (і взагалі) немає можливості подати всі виконання камерно-інструментальних і камерно-вокальних творів К. Шимановського в Україні. У 1990–2010-х роках вони увійшли до репертуару багатьох українських виконавців. Крім згаданих вище, це скрипалі О. Рівняк, Б. Півненко, І. Чернявський, Т. Яропуд, Г. Асєєва, Г. Мокану, А. Чоп, Я. Боженко та ін., піаністи Є. Громов, Є. Басалаєва, А. Ляхович, С. Калінін, Л. Ночовська, Р. Лопатинський, С. Григоренко, О. Строган, А. Васін, Ю. Воропаєва та ін. []. Деякі виконання відбулися за участі закордонних музикантів: дуетів Олега Криси та Тетяни Чекіної (США), Летиції Морено (скрипка, Італія) та Олега Полянського (фортепіано, Україна-Німеччина), Наталії Шумейко (скрипка, Росія) та Романа Басюка (фортепіано, Україна) – Харківська філармонія, 14 грудня 2011 р., Павла Райкеруса (фортепіано, Росія) – Кривий Ріг, Кропивницький, 2012 і 2013 рр. та ін.

Однією з кращих виконавиць пісень та партії Роксани в опері «Король Рогер» К. Шимановського справедливо вважається Ольга Пасічник (Україна-Польща). Запис Курпівських пісень, ор. 58 К. Шимановського, здійснений нею спільно з Йожефом Ермінем для студії Musicon, отримав 1998 року фонографічну нагороду «Фридерик 97» у номінації сольної музики. Дует О. Пасічник – Н. Пасічник (Україна-Швеція) виконував пісні К. Шимановського, зокрема 17 листопада 2013 р. у Львові на ІІ Міжнародному Фестивалі «Відкриваємо Падеревського» та 15 жовтня 1915 р. у Кропивницькому на ХІІІ Музичному фестивалі ім. К. Шимановського. Камерно-вокальні твори К. Шимановського неодноразово виконували також Л. Войнаровська, І. Даценко, В. Туліс, О. Нікітюк (усі – Київ), К. Терентьєва (Кіровоград–Дніпропетровськ), М. Гузанова і К. Третякова (Кіровоград) та ін.

У 2010 р. загальноосвітній школі в с. Тимошівці було присвоєно ім’я К. Шимановського. В школі та Кам’янському державному історико-культурному заповіднику, який опікується шкільним музеєм, а також Кам’янській музичній школі ім. П. І. Чайковського регулярно проводяться наукові читання, виставки та концерти присвячені К. Шимановському, ініційовані музейниками та польськими національно-культурними товариствами Черкащини й Кіровоградщини. Місцевий хор «Кам’янка», шкільні викладачі, а також українські й польські артисти виконали низку творів К. Шимановського у Тимошівці й Кам’янці.

Анатолій Калениченко, Олександр Полячок