Кароль Шимановський – найвидатніший після Фридерика Шопена польський композитор – народився 3 жовтня 1882 року в селі Тимошівці у сім’ї з високою художньою культурою. Кароль був третьою дитиною Станіслава й Анни Шимановських. Усі їхні діти мали художні здібності: Фелікс став піаністом, Станіслава – відомою співачкою, Анна малювала, Зоф’я мала літературний талант.

Кароль вчився в Єлисаветградькому земському реальному училищі, яке завершив у 1901 р., будучи вже автором кількох творів для фортепіано, пісень та ін., та у Варшаві (1901–1904 рр.), де його вчителями були Марек Завірський (гармонія) та Зиґмунт Носковський (контрапункт і композиція). Восени 1905 р. К. Шимановський, Л. Ружицький, Ґ. Фітельберг та А. Шелюто під меценатом князя В. Любомирського організували Видавничу спілку молодих польських композиторів. Критики назвали цю групу "Молода Польща у музиці". Тоді ж К. Шимановський заприятелював зі скрипалем П. Коханьським і піаністом Арт. Рубінштейном.

Будучи вже визнаним композиторам, у 1912 р. він підписав у Відні видавничий договір з "Universal Edition". Численні подорожі Шимановського по Європі та Північній Африці наклали незгладимий відбиток на розвиток його творчої особистості. Літні й осінні місяці він проводив в Україні в колі рідних і друзів, звідки їздив також до Москви та Петербурга.

Після здобуття Польщею незалежності Шимановські переїхали до батьківщини своїх предків. У 1920-их рр. К. Шимановський двічі здійснив подорож до Америки, де його твори виконувались з великим успіхом, відвідав Флориду та Кубу. У Лондоні він познайомився з Ігорем Стравінським і Сергієм Дягілєвим. 20 травня 1922 р. відбувся тріумфальний композиторський концерт Шимановського в Парижі. У 1927–1932 рр. він був директором Варшавської консерваторії та ректором Вищої школи музики, яка виникла у результаті реорганізації Консерваторії. 1930 року йому присвоєно почесний титул доктора Гонорис Кауза Ягеллонського університету.

Праця і напружена атмосфера, пов’язана з боротьбою за нову форму музичної освіти, спричинили підрив здоров’я композитора (тяжка форма туберкульозу), через що він був змушений розпочати санаторне лікування. Композитор винайняв віллу "Атма" в Закопаному – скромну ґуральську хату, котра після Тимошівки стала другим справжнім домом К. Шимановського. У 1933–1935 рр. К. Шимановський концертував у Москві, Загребі, Белграді, Бухаресті, Софії, Парижі, Лондоні, Гаазі, Амстердамі, Осло, Болоньї та Римі. У 1936 р. різке погіршення стану здоров’я змусило його виїхати на південь Франції до Ґрассу. Важко хворого його перевезли до Канн, а далі до Клініки дю Сіньяль в Лозанні, де він помер 29 березня 1937 р. Забальзамоване тіло композитора було перевезено до Польщі. Прощання з ним відбулося у Варшаві та Кракові. Після величного похорону його було поховано на Національному пантеоні в Кракові, у базиліці св. Архангела Михаїла на Скалці. Серце композитора зберігали в Уяздовському шпиталі, щоби після війни вмурувати його у Базиліці Святого Хреста поруч із серцем Шопена. Однак воно згоріло під час Варшавського повстання в 1944 р.

Творчість Шимановського відіграла вирішальну роль у розвитку польської музики ХХ століття. Майстерність композиторської техніки та індивідуалізм вираження його творів ставлять його в один ряд поруч із найвидатнішими європейськими композиторами. Твори Шимановського потрапили до репертуару багатьох неперевершених артистів. Його сценічні шедеври виставляють у багатьох театрах світу. 

У 1976 р. в закопанській віллі "Атма" відкрито Музей Кароля Шимановського. Через рік створено Музичне товариство ім. Кароля Шимановського, розпочато щорічний фестиваль "Дні музики Кароля Шимановського".

Ельжбєта Ясіньська-Єндрош,
переклад із польської: Наталія Юськів